Микола Несенюк: \"Блохін не вимагає 50 мільйонів на трансфери\"

17.04.2013 13:53

Хуанде Рамос – дуже добрий тренер. Але з футболістами спілкується через перекладача – це проблема. Є моменти, коли треба контактувати напряму, вважає журналіст Микола Несенюк.Хуанде Рамос – дуже добрий тренер. Але з футболістами спілкується через перекладача – це проблема. Є моменти, коли треба контактувати напряму, вважає журналіст Микола Несенюк.

7 квітня \"Динамо\" програло вдома \"Шахтареві\" – 1:2. Які враження залишив у вас матч?

– Кияни грали на неймовірних емоціях, були заведені. Завдяки пресингу мали певну перевагу. Щодо, власне, гри у футбол, зокрема контролю м\'яча, кращий був \"Шахтар\". Мене вразила поведінка його гравців після того, як команда зрівняла рахунок. Ніхто не почав святкувати гол. Схопили м\'яч і понесли його в центр.

Про що це говорить?

– Про усвідомлення своєї сили. Запас міцності у \"Шахтаря\" більший.

За рахунку 1:1 не забив стовідсотковий м\'яч Браун Ідеє. \"Динамо\" потрібен кваліфікованіший нападаючий?

– Я вважаю нігерійця дуже пристойним форвардом. Найкращий у \"Динамо\" – точно. Навіть зараз Ідеє з руками відірве команда німецької бундесліги, заплативши 10 мільйонів.

У людини невдалий період. Думаю, Ідеє треба було поставити на другий матч проти \"Бордо\". Було б непогано після того, як футболіст здобув Кубок Африки, надіслати за ним літак. Сказати: \"Браун, ти нам потрібен, рятуй \"Динамо\". Не треба святкувати успіх і їздити на прийоми до президента. Взяти за руку й привезти до Києва. Тоді був би ефект. А так людина приїхала вихолощена, не пройшла збори й не може органічно влитися в команду.

Яка головна проблема українських клубів?

– Відсутність належної кількості добротних вітчизняних гравців. Їх ніде брати. Повністю зруйнована система дитячоюнацького футболу. Це все одно, що закрити всі середні школи й відкрити тільки елітні університети. Діти мають отримати базову футбольну освіту. Де? У ДЮСШ. А їх немає.

1964 року збірна СРСР посіла друге місце на Кубку Європи. Результат був розцінений як ганьба. Вигнали тренера, а в країні запровадили турнір \"Шкіряний м\'яч\", відкрили футбольні школи. Ще за п\'ять років створили спортивні інтернати. У 1970х – спеціалізовані школи олімпійського резерву. Їх мав кожен обласний центр. І тодішні команди другої ліги чемпіонату СРСР зараз спокійно б входили в десятку нинішньої української прем\'єрліги. Сьогоднішній \"Чорноморець\" посів би третєп\'яте місце у тій другій лізі.

Зараз у \"Динамо\" намагаються створити український кістяк команди.

– Для чого? Щоб вигравати у \"Дніпра\"?

Показовий позаминулий рік. Українська збірна 21річних поїхала на чемпіонат Європи. У нас було багато \"зірок\". А в останньому турі іспанці не дали нашим навіть м\'яча торкнутися. Возили, як дітей. Куди нам із таким рівнем? Битися на полі можемо, обіграти завдяки цьому поляків – також. А на нормальному рівні зі збірною вчинять так, як іспанці на молодіжному Євро2011.

Іспанія – футбольний зразок. Тягатися з ними важко не тільки нам.

– Я вихований у Радянському Союзі. Для мене всі місця нижче першого – поразка. Я згадував 1964й і висновки після програного фіналу Євро. 1972й – те саме. 1988й – уже ні. З цього і почалося.

Років 10 тому розмовляв із Олександром Головком. Запитав його: \"Що не збулося в кар\'єрі?\" Відповів: \"Зіграти у фінальній частині Кубка світу чи чемпіонату Європи\". Тільки зіграти. Розумієте різницю?

Моя точка зору: і збірна, і \"Динамо\" мають ставити максимальні завдання. Вихід до 1/8 чи 1/4 фіналу – це не досягнення. Досягнення – це титул.

Нинішній чемпіонат України сильніший, ніж той, що був наприкінці 1990х. Але тоді \"Динамо\" виступало у півфіналі Ліги чемпіонів, а тепер наших команд на такому рівні немає. Чому?

– Поперше, не треба порівнювати ту Лігу чемпіонів, у якій були відсутні матчі 1/8 фіналу, з нинішньою. Подруге, в ті часи \"Динамо\" не мало чемпіонату України. Була певна ідеологія. Згідно з нею, Київ переносив матчі внутрішнього чемпіонату, бо захищав престиж країни на міжнародній арені. Команда грала завдяки пресингу, біганині та міцному захисту. Такий динамічний футбол можна показувати раз на місяць. Після того – місяць відпочинку. Завдання – зіграти три матчі навесні. Якщо щастило – кудись потрапляли. 1999го – до півфіналу Ліги чемпіонів.

Яка логіка в призначенні Блохіна головним тренером \"Динамо\"?

– Зняття Сьоміна та прихід Блохіна – надзвичайний сплеск емоцій.

Юрій Павлович, починаючи з весни 2012го, після поразки від \"Шахтаря\", втратив контакт із командою. Фактично не керував нею. Плив за течією, розуміючи, що це його остання робота на такому рівні. Команда грала дедалі гірше й гірше. Тому відставка Сьоміна була питанням часу.

Нинішній головний тренер може виправити ситуацію?

– Блохін, працюючи зі збірною, показав, що може налаштувати футболістів на гру. Він змушений опиратися на українців. І не тому, що вони чули про \"Золотий м\'яч1975\", а іноземці – ні. Просто легіонери не зрозуміють футболу Блохіна, який вимагає надзвичайних фізичних зусиль. У Європі так не грають. Такий футбол може принести результат, але грати в нього двічі на тиждень – нереально.

Провідні футболісти світу проводять 60 матчів на рік. У найвищому темпі – 10–15. Садити на лаву запасних Мессі, Роналду, Ібрагімовича чи Кавані, щоб дати їм відпочити, ніхто не буде. Глядачі не зрозуміють. Бо вони ходять на \"зірок\", а західноєвропейський футбол продається.

Скільки часу ви, як уболівальник \"Динамо\", даєте Блохіну на те, щоб збудувати команду рівня чвертьфіналу Ліги чемпіонів – стадії, з якої починається реальна боротьба за титул?

– Думаю, це не здатен зробити жодний тренер. Блохін не вимагає 50 мільйонів на трансфери. Працює з тими, хто є, – роботягами, без \"зірок\". Щоб повернутися на європейський рівень, треба футболісти, яких немає. І для збірної немає. Завжди сміюся, коли тренери національної команди переглядають 30 гравців. Що їх пробувати? На пальцях однієї руки можна порахувати тих, хто гідний виступати за збірну. Інші – бійбіжи.

Ахметов хоче виграти Лігу чемпіонів. Для цього він з колегами мають відродити масовий футбол. Тільки тоді буде з кого обирати, бо першокласні іноземні \"зірки\" в Україну не їхатимуть. А в нашому чемпіонаті за \"Шахтарем\", \"Динамо\", \"Металістом\" і \"Дніпром\" нікого немає. Нікого.

П\'ять років тому в Манчестері мав вільний вечір. Сів на електричку, поїхав у передмістя на матч четвертої ліги. Повний стадіон, тисяч зо 20 глядачів, атмосфера. У нас третьої ліги немає. Зате є нікому не потрібні київський \"Арсенал\" та донецький \"Металург\".

Прийшли 60 тисяч на \"Динамо\" – \"Шахтар\". Коли така цифра буде наступного разу? За півроку? Про це треба думати. А в нас весь футбол побудований на тому, щоб звітувати про успіхи. Господарю, першому секретареві, президенту. Це йде з радянських часів. Тодішні футболісти думали, чи дадуть їм премію або квартиру, чи влаштують на завод. Вирішення цих питань залежало не від публіки, а від першого секретаря. А для цього треба результат будьякою ціною.

Я з дитинства грав з однокласником у футбол один на один. Традиція збереглася. Він став професійним футболістом, я – аматором. Під час одного матчу як перекосить мені по нозі! Кажу: \"Ти що робиш?\" – \"Вибач, нас так учать, – відповідає. – Якщо не скосиш, завтра не гратимеш\".

Чому відвідуваність матчів \"Динамо\" зменшується?

– На \"Динамо\" так ходили завжди. У 1970х та 1980х на матчах типу \"Динамо\" – \"Кайрат\" було 15–20 тисяч глядачів. 100 тисяч – на єврокубкових поєдинках, зі \"Спартаком\", інколи з тбіліським \"Динамо\".

Уперше я потрапив на нинішній \"Олімпійський\" у серпні 1987го. Був матч з московськими одноклубниками. 68 тисяч прийшли.

– Бо лотереї уже почали розігрувати, \"жигулі\". Припинили – стадіони спорожніли. Наші люди йдуть дивитися на суперника, а не на свою команду. Згадайте перший матч \"Динамо\" після повернення Шевченка. Повний стадіон. А далі? Чому не ходити далі? Такий футболіст повернувся! А нашим нецікаво.

На \"Шахтар\" ходять.

– Щороку на \"Донбас Арені\" роблять якесь шоу. Не купиш абонемент на футбол, не потрапиш на шоу. Так продають 30–40 тисяч абонементів.

Нашу прем\'єрлігу не цікавить точна кількість глядачів на матчах. Довірилися інспектору – скільки той напише. Як продавати футбол за таких умов? Як у вищій лізі могла грати \"Оболонь\" і допускати туди \"Севастополь\", якщо в них стадіони на п\'ять тисяч глядачів?

Багато обласних центрів не мають пристойної футбольної команди. Чи повинна адміністрація області сприяти цьому?

– Вважаю, зобов\'язана. Але утримувати на рівні здорового глузду. Жоден обласний центр не збідніє, якщо виділятиме щорічно 8 мільйонів гривень для команди другої ліги.

Чи існує в Україні тренерська школа?

– Треба чітко розуміти термін – тренер. Реально тренерську освіту має Моуріньйо. Він ходив на курси, вивчав анатомію – речі, які потрібні тренерові. Ясно, якщо ти грав, то тренування провести зможеш. Але цього замало. Що далі? Якщо у нас ставиться тактика, то досить примітивна. Так, Таран поставив тактику \"Кривбасу\". Але це тактика другої ліги.

До речі, команди нинішнього головного тренера збірної Михайла Фоменка – \"Гурія\", \"Динамо\", \"Металіст\", \"Таврія\" – завжди були впізнавані за почерком. Дисципліна, організація. Коли Кучук змінив Бакалова в \"Арсеналі\" – прогрес побачили всі. Аналогічно – Кононов у \"Карпатах\".

Олександр Головко недавно виграв у Німеччини кваліфікацію Євро для 17-річних.

– Робота з дітьми та дорослими – різні речі. Тим більше на рівні національних збірних.

Мені імпонують люди, які хочуть щось довести. Дем\'яненка звільнили з \"Динамо\", він не пішов за кимось фішки носити, а поїхав до Азербайджану, Узбекистану, виграв аналог азійської Ліги Європи. Показав, що він – тренер.

Після поразки \"Шахтаря\" від \"Боруссії\" Рінат Ахметов роздумував, чи залишати Луческу на посаді головного тренера. Залишив. Правильний вибір, сильний тренер?

– Сильний. Першому зустрічному \"Інтер\" не дадуть.

Чому \"Дніпро\" навесні грає невдало?

– Хуанде Рамос – дуже добрий тренер, у нього цікаві заняття. Але з футболістами спілкується через перекладача – це проблема. Є моменти, коли треба контактувати напряму. А це неможливо. У таких умовах збій дуже реальний. Коли тренер говорить іншою мовою, тоді в команді з\'являється альтернативний центр впливу. Його становлять люди, які спілкуються своєю мовою, що відрізняється від мови тренера.

Що ви змінили б у правилах футболу?

– Нічого. Це найбільш доступний вид спорту. Колись я служив у армії, то ми грали камінцем. У хокей чи баскетбол ним не пограєш. І помилки, зокрема суддівські, – це частина гри, видовища.

Чи є користь від перебування П\'єрлуїджі Колліни на посаді куратора українських арбітрів?

– Колліна говорить з нами мовою цивілізованого світу. У ньому також є договірні матчі, суддівські помилки. Але там інший рівень розмови про це. Колліна намагається нас на нього вивести. А нам це не треба.