Наріжними пунктами при створенні фондів гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) є встановлення рівня страхового захисту (ліміт) і його охоплення (види депозитів). Відповідно до діючих рекомендацій страхове покриття повинно бути обмеженим за розміром і поширюватися на переважну більшість вкладників, разом з тим залишати істотну за сумою частину депозитів підданого дії фактора ринкової дисципліни. Ідеальною буде пропорція, коли застрахованими виявляться 90-95% вкладників банківської системи, на яких доведеться 50-70% від загального обсягу депозитів, які можуть бути застраховані.
Ліміт страхового покриття діє в абсолютній більшості країн. Разом з тим визначення оптимального розміру такого ліміту представляє практичну проблему. Якщо його недостатній розмір істотно знижує ефективність системи страхування вкладників (ССВ) в частині попередження паніки, то завищений ліміт веде до збільшення морального ризику. Єдиної методики не існує, використовується найширший набір факторів.
Складність знаходження балансу між фінансовою стабільністю, захистом вкладників і мінімізацією морального ризику пояснює істотний розкид рівня страхового захисту по країнам. В сучасних умовах розмір ліміту є відображенням наступних нюансів:
Зручним показником для міжнародного зіставлення за рівнем страхового захисту є співвідношення фіксованого ліміту покриття і ВВП на душу населення. З роками спостерігається зростання даного співвідношення. Так, ще в 2002 для більшості країн Західної Європи воно було менше 200%, для США – менше 300%. До початку 2014 ліміт покриття в середньому становив уже 530% від ВВП на душу населення в країнах з високим рівнем доходу і, наприклад, 1130% – в країнах з рівнем доходу нижче середнього.
Розмір ліміту відшкодування підлягає періодичному перегляду (наприклад, один раз в декілька років), що обумовлено інфляцією, рухом валютних курсів, зміною рівня доходів населення і іншими змінами середовища, в якій працює ССВ. Можливі автоматичні механізми перегляду (індексація). У разі загрози системної банківської кризи виникає виправдана необхідність в підвищенні ліміту страхового покриття або повному страховому захисті. 100-процентний захист зазвичай забезпечується шляхом введення державної гарантії поверх існуючого ліміта і є тимчасовим заходом на період дії, яка викликала нестабільність чинників. Так, в кінці 2008 десятки країн майже синхронно ввели тимчасові повні державні гарантії, які через рік-два були відкликані.