Під мікроскопом: Гран Прі Канади

13.06.2017 20:07

Як же не вистачало Формулі 1 та й уболівальникам такого сезону, який відбувається нині. Сезону титульну боротьбу в якому ведуть дві команди та їх пілоти. Ще більше не вистачало сезону, коли перед таким етапом як канадський абсолютно неможливо було б спрогнозувати, що команда-переможець минулого етапу жодною машиною навіть на подіум не потрапить, а в Кубку конструкторів знову зміниться лідер. Недарма уїк-енд в Монреалі давно вважається одним з найкращих у першій половині чемпіонату, підтвердження чого ми могли побачити в суботу-неділю.
Провалившись в Монако кращого, ніж тотальне домінування годі було й чекати, та Хемілтон не просто впорався із завданням, а зробив це максимально ефектно і певною мірою навіть принизливо для Феррарі. Адже про імовірні проблеми «срібних стріл» в Монако було зрозуміло ще до початку етапу, то провал червоних на тлі бенефісу Льюіса не проглядався аж до першого повороту гонки. З одного боку значення поула в Монреалі не варто переоцінювати, але вже після старту виявилося, що відмінне коло в суботу було першим кроком до перемоги. Залишившись вже через кілька сотень метрів після старту без свого головного конкурента, Льюіс залишився і без будь-якого іншого гідного спротиву – темп Ферстаппена був занадто низьким для британця, а Боттас забагато втратив часу за спиною Макса поки голландець не зійшов. Усе інше було виключно питанням техніки, яка працювала відмінно. Після Монако Нікі Лауда казав, що Феттель є головним фаворитом у боротьбі за титул, але вже у Монреалі твердження австрійця суттєво девальвувало – нас чекає ще 13 етапів і поки що не можна говорити про те, чиї шанси по-справжньому кращі. Зрештою ще одна така тріумфальна для Льюіса та провальна для Себастьяна гонка і лідер особистого заліку зміниться.
Неможливо обійти увагою деякі кар’єрні досягнення Хемілтона: по-перше, його поул став 65-м і він наздогнав Айртона Сенну – пілота на якого рівнявся усі роки своєї гоночної кар’єри, можна не сумніватися, що вже цього року Льюіс встановить новий рекорд Формули 1, адже до 68-ми поулів Міхаеля Шумахера рукою подати. За своє досягнення родина бразильця подарувала пілотові Мерседес копію шолому Сенни, пообіцявши дещо пізніше віддати йому справжній. При цьому Хемілтон учетверте взяв «Великий шолом», знову ж таки зрівнявшись з Чарівником (як зрештою і зі Стюартом, Менселлом і Феттелем), попереду ж тільки Шумахер і Аскарі з п’ятьма та Кларк з неймовірними дев’ятьма «шоломами». Не менш цікавим став Монреаль і в плані розуміння форми Феррарі, яка вперше в сезоні залишилася поза подіумом і поза пристойними очками. Канадська траса – перша швидкісна в календарі, тож чи значить це, що в Сільверстоуні, Спа і Монці перевага буде на боці Мерседес? Однозначно стверджувати не можна, адже у кваліфікації Феттель все ж таки був другим, розділивши дві «срібні стріли», та й після своїх поневірянь на початку гонки камбек з 18-го на 4-те місце виглядає вражаюче:
І все-таки є відчуття, що на інших швидкісних трасах Скудерія буде зайнята мінімізацією втрат – занадто вже сильно в гонці виглядали і Хемілтон, і Боттас. З іншого з боку внутрішній голос просить не драматизувати ситуацію з Феррарі в Канаді, а подивитися на неї більш детально. Гонку Феттеля зруйнував Ферстаппен на старті, зламавши бічні елементи переднього крила SF70-H. Проблем додало і те, що в режимі автомобіля безпеки – а якщо точніше, то недостатньої максимальної швидкості та навантаження на крило – інженери за допомогою телеметрії не могли адекватно оцінити ступінь пошкодження, залишивши Себастьяна на трасі. Рестарт одразу показав наскільки помилковим було таке рішення, але водночас не менш яскраво продемонстрував наскільки складною є аеродинаміка сучасних машин і як непросто оцінити її ефективність у відмінних від звичайних гоночних умов. В подальшому ж Скудерія та Феттель все зробили правильно – не стали доїжджати гонку з одним піт-стопом фактично без шансів поборотися з Форс Індією та Ріккардо, а вчасно провели другу зупинку після якої на останньому відрізку й шинах UltraSoft таки зуміли і відіграти відставання, і навіть пройти Окона з Пересом. До речі, сміливий та ризикований спосіб в який Себастьян їх проходив говорить про те, наскільки добре німець розуміє цінність кожного пункту в особистому заліку.

Особливо коли їх треба буде рахувати в Абу-Дабі. Що ж до Кімі, то питання є стосовно його двох перших відрізків, коли він ледве не втратив машину після рестарту, пропустивши Переса, і нічого не зміг зробити з мексиканцем протягом наступних десятків кіл. От тільки чим би закінчилася його гонитва наприкінці дистанції ми не знаємо, бо жирнючий хрест на всьому поставили проблеми з гальмами. В такій ситуації Райкконен набрав кілька вістів хоча б за те, що зумів довести машину до фінішу, а також за те, що не дав Хюлькенбергу себе наздогнати. Іншими словами, якби не проблеми на старті та ближче до фінішу, то пілоти Феррарі в гіршому для Скудерії випадку були б третім-четвертим. Та це альтернативна історія, місця якій в реальному світі вже немає. Хто по-справжньому порадував і однозначно заслужив найкращих відгуків, так це Ленс Стролл. Для юного канадця домашній етап може стати проривним – набравши перші очки в кар'єрі Ленс зняв психологічний тягар і тепер варто чекати на поступове поліпшення його результатів. Не миттєво і не одразу в Баку, але Стролл нарешті зрозумів що значить стабільний пілотаж протягом гоночної дистанції. При цьому варто зауважити, що ідеальним його виступ не був – канадець місцями їхав нижче можливостей машини, гальмуючи перед поворотами занадто рано, водночас інших пілотажних помилок, які могли б закінчитися «поцілунком» зі стіною він уник. Мабуть найбільш неоднозначним можна назвати результат гонки для «рожевих пантер» Віджая Мальї. З одного боку випередити одного з записних фаворитів – це добре, так само як і повернутися на шлях подвійних фінішів в топ-10. З іншого боку «індуси» мали шанси поборотися з Ріккардо за подіум, тим паче, що довга остання пряма, DRS і мотор Мерседес цьому лише сприяли. От тільки в епоху дозволеної командної тактики керівництво команди повело себе занадто м’яко. Було очевидно, що Окон міг їхати швидше за Переса, тим паче його шини були значно свіжішими (на 13 кіл) ніж у напарника і свіжішими (на 14 кіл) та м’якішими, ніж у Ріккардо. Чеко не хотів пропускати партнера по команді, навіть попри завіряння команди, що в разі якщо й Естебан не зможе обігнати Даніеля, то його попросять повернути позицію. Відтак Перес довго дискутував з командою вигадуючи можливість скористатися трафіком з колових, які допоможуть у боротьбі з Ред Булл. Безперечно зрозуміти Серхіо можна і навіть потрібно, але команда мала діяти більш жорстко, бо замість шансу піднятися на подіум розбірки між напарниками завершилися тим, що їх обох зумів обігнати Феттель. Непоступливість Переса і небажання команди більш активно спонукати свого пілота до співпраці призвели лише до втрати позицій і очок. Хоча з останнім у Форс Індії все в порядку – попри те що пройшла лише третина сезону, та не видно хто і за рахунок чого зможе потіснити «індусів» з четвертого рядка командного заліку. Особливо тепер, коли стало відомо, що Рено не робитиме великих оновлень силової установки.
На завершення огляду не можна оминути тему суддівства – всі, хто бодай трохи розуміються на правових нормах, знають, що за одне правопорушення двічі не карають. Проте, виявляється, цей принцип не поширюється на FIA та її представників. Коли Данііл Квят через проблеми зі зчепленням не зміг вчасно зрушити з місця на коло прогріву, пропустивши весь пелотон, він міг повернутися на своє місце до перетину першої лінії машини безпеки. Проте росіянин цього зробити не встиг і мусів стартувати останнім, але він повернувся на свою стартову позицію. Здавалося б що може бути простішим, ніж зазирнути у спортивний регламент і правильно визначити покарання для пілота Торо Россо. Тим паче, що на початку гонки був лише один інцидент – зіткнення Сайнса з Грожаном, що призвело до сходу іспанця та Масси, розглядом якого стюарди вирішили зайнятися після завершення гонки. У такій простій здавалося б ситуації спочатку Квята штрафують проїздом через піт-лейн, і лише потім усвідомлюють, що це було занадто м’яке покарання, тож додатково виписують 10 штрафних секунд, які Данііл відстояв на піт-стопі. Обуренню росіянина після гонки не було меж, і це зрозуміло, бо це дійсно разюча непрофесійність. Якщо до непослідовності стюардів Формули 1 всі давно звикли, то з проявами непрофесійності треба боротися. P.S. Події в Монреалі ще більше наближають повернення співпраці Макларен з Мерседес. І це вже не просто чутки та чергові проблеми з моторами, це те, що добре читається між рядками у висловах Зака Брауна й Еріка Бульє.
В'ячеслав КОБРЖИЦЬКИЙ

Источник